Класний керівник Хвостенко Валентина Григорівна Вітаємо вас на нашому блозі!
четверг, 6 декабря 2018 г.
среда, 5 декабря 2018 г.
понедельник, 3 декабря 2018 г.
Последнему прохожему.
А я сегодня нечаянно умер...
Ты прости меня.Все вышло случайно и неожиданно.Просто не повезло.
Я не хотел тебя расстраивать ,ведь я знаю-скоро новый год-время чудес и радости...Мне тоже хотелось немного радости и я долго лежал у огромного, сверкающего огнями,магазина...Все выходили оттуда с большими сумками и с улыбками на лицах,но увидев меня,почему то отворачивались...Видимо я был неприятным и совсем не праздничным...Мне очень хотелось есть,но, наверное, в том красивом магазине продавали не еду...Хотя из некоторых сумок вкусно пахло мясом,но несущие их,поспешно уходили от меня.Просто не повезло.
Мела метель и было очень холодно и мне пришлось уйти в глубь двора высокого дома...Вечерело.А мне,до ночи,просто необходимо было попасть в подъезд...Чтобы пережить ночь.Но,как назло,именно в этот вечер,в подъезд меня никто не пустил...Звучало много странных слов:Укусит...Нагадит...Гр язь...Бешеный...Я не знал значения этих слов,но от них веяло холодом...Просто не повезло...
Мороз крепчал.Я свернулся плотным клубком у торца дома.В небо взлетели праздничные огни...Красивые...Я рад,что увидел их...Они-теплые...Ничего,п одумал я,придет утро и мне тоже станет тепло и уютно...
Просто сейчас не повезло...
Было далеко за полночь,когда ты,последний прохожий,прошел мимо.Ты постоял у подъезда.Покурил.Я.отряхну вшись от снега,подошел к тебе и постоял рядом.От тебя пахло едой и теплом...А ведь ты бы мог! мог бы...Я зайду в подъезд? Нет.Снова не повезло...
Бывают такие дни,когда не везет...Завтра все изменится-подумал я,засыпая в снегу у твоего дома в последний раз...
...а утром я умер.
А я сегодня нечаянно умер...
Ты прости меня.Все вышло случайно и неожиданно.Просто не повезло.
Я не хотел тебя расстраивать ,ведь я знаю-скоро новый год-время чудес и радости...Мне тоже хотелось немного радости и я долго лежал у огромного, сверкающего огнями,магазина...Все выходили оттуда с большими сумками и с улыбками на лицах,но увидев меня,почему то отворачивались...Видимо я был неприятным и совсем не праздничным...Мне очень хотелось есть,но, наверное, в том красивом магазине продавали не еду...Хотя из некоторых сумок вкусно пахло мясом,но несущие их,поспешно уходили от меня.Просто не повезло.
Мела метель и было очень холодно и мне пришлось уйти в глубь двора высокого дома...Вечерело.А мне,до ночи,просто необходимо было попасть в подъезд...Чтобы пережить ночь.Но,как назло,именно в этот вечер,в подъезд меня никто не пустил...Звучало много странных слов:Укусит...Нагадит...Гр
Мороз крепчал.Я свернулся плотным клубком у торца дома.В небо взлетели праздничные огни...Красивые...Я рад,что увидел их...Они-теплые...Ничего,п
Просто сейчас не повезло...
Было далеко за полночь,когда ты,последний прохожий,прошел мимо.Ты постоял у подъезда.Покурил.Я.отряхну
Бывают такие дни,когда не везет...Завтра все изменится-подумал я,засыпая в снегу у твоего дома в последний раз...
...а утром я умер.
среда, 28 ноября 2018 г.
вторник, 27 ноября 2018 г.
воскресенье, 25 ноября 2018 г.
понедельник, 19 ноября 2018 г.
пятница, 9 ноября 2018 г.
Ми різні, але ми рівні!
Пізнавальні уроки, високі оцінки, веселі перерви, зустрічі, дружба та перша закоханість -
все це ми здобуваємо в школі. Вже цілих 9 років ми навчаємося в гімназії і з кожним
новим днем розуміємо, що стали дружною шкільною родиною. Тут в кожного є своє
місце: і за партою, і в колективі, є обов’язки і права, бажання та мрії.
Усіх нас об’єднує взаємоповага, готовність прийти на допомогу в скрутний час та
розділити радісні моменти. Звичайно, головною опорою є наша шкільна мама
- класний керівник Валентина Григорівна.
Пізнавальні уроки, високі оцінки, веселі перерви, зустрічі, дружба та перша закоханість -
все це ми здобуваємо в школі. Вже цілих 9 років ми навчаємося в гімназії і з кожним
новим днем розуміємо, що стали дружною шкільною родиною. Тут в кожного є своє
місце: і за партою, і в колективі, є обов’язки і права, бажання та мрії.
Усіх нас об’єднує взаємоповага, готовність прийти на допомогу в скрутний час та
розділити радісні моменти. Звичайно, головною опорою є наша шкільна мама
- класний керівник Валентина Григорівна.
Нашій гімназії є ким пишатися, адже серед учнів нашого 9-Б класу багато
талановитих співаків, художників, фотографів та успішних спортсменів. Знайомтеся, це - Олександр Наврось, Іван Діденко, Ярослав Шефер і Олександр Красносельський. Хлопці молоді та успішні спортсмени. Артур Клименко став переможцем чемпіонату України з боксу, Іван і Ярослав посіли друге та третє місця в змаганнях з гирьового спорту, а Олександр Красносельський є постійним призером змагань з дзюдо.
Бачите ці малюнки?Їх автор Цебро Анастасія - чудова дівчина, гарна учениця і талановита художниця. Її любов до мальовничої природи неньки України відображається в картинах, які наповнені теплотою та яскравою мелодією барв.
А ось постійний фотокореспондент на наших святах та заходах Віталій Журко,
дуже полюбляє займатися фотог рафією і створювати відеозаписи.
дуже полюбляє займатися фотог рафією і створювати відеозаписи.
Наостанок, хочу поділитися з вами частинкою нашого шкільного життя: 2 роки поспіль,
ми займаємо призові місця на Дні здоров’я.
Дружно займаємося прибиранням меморіалу.
Не забуваємо також і про тварин. Наш клас охоче допомагає місцевому притулку.
Ви бачите, що всі ми різні. У кожного члена нашої великої сімейної
родини
є свої інтереси
та
захоплення,
свої
радості і переживання, проте ми всі рівні один для одного,
і
готові завжди прийти
на
допомогу.
Як і в
звичайній родині, у нас є своя шкільна мама - наш класний керівник
Хвостенко
Валентина Григорівна.
Вчитель
з великої літери, вона пишається нашими успіхами
і допомагає у скрутних моментах,завжди
пояснює. , що ми успішні тільки тоді, коли ми разом, відчуваємо плече один одного.
Аріна Захарова, 9-б клас
вторник, 23 октября 2018 г.
вторник, 16 октября 2018 г.
вторник, 11 сентября 2018 г.
воскресенье, 2 сентября 2018 г.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)