Їх назвали
Небесною сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях
Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом
– джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити
і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували – за велінням
серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом,
аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес… .
На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя.То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних? Можлива лише одна відповідь – Ні!
Комментариев нет:
Отправить комментарий